Тунель кохання – романтика поза простором і часом

Тунель кохання – романтика поза простором і часом

Тунель кохання – романтика поза простором і часом

Є в Україні такий романтичний куточок, де насправді зупиняється час, і простору довкола немов не існує, є лише зелений «тунель» і закинута залізнична колія. І світло в кінці тунелю.

Так, звісно, я трішки перебільшую. А може й не трішки – тут, певно, дається взнаки моя романтична натура. Тим не менше, місце це справді прекрасне, попри всі недоліки, про які я напишу нижче.

«Тунелем кохання» називають ділянку, довжиною близько двох (а може й трьох-чотирьох, кажуть по-різному, а я сама не міряла) кілометрів – це занедбана залізниця на Рівненщині (кажуть, що на ній курсує лише один вантажний потяг з певною періодичністю, але як там насправді – хтозна, але мені особисто у це мало віриться, адже навряд чи при діючій залізниці був би настільки значний трав’яний покрив). Колись же тут регулярно ходили потяги із селища Клевань у селище Оржів.

Так сталося, що з «тунелем кохання» більше асоціюють Клевань. Ось тепер і настав час для ложки дьогтю. Клевань – доволі депресивне селище, як і переважна більшість в Україні, але таке романтичне місце, як тунель кохання, могло б стати туристичною меккою і порятунком для смт. Але маємо, що маємо: ні покажчиків на трасі Київ-Чоп (ба, навіть, з Рівного до Клевані є лише один покажчик – на повороті у селище), ні готелів, ресторанів у самому смт.

Тобто, якщо прикласти мізки, то можна зробити з Клевані цілком розкручене, популярне туристичне місце. Заради справедливості зауважу, що щось схоже на ресторанно-готельний комплекс будується поблизу входу у тунель. Якщо це справді так, то такий початок слід лише привітати.

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *